ualin.com
Додати статтю | Реєстрація


Інтернет
Автомобілі та мотоцикли
Бізнес
Будівництво, ремонт
Дім та родина
Діти
Захоплення, хобі
Комп'ютери та ПЗ
Красота, імідж, косметика
Медицина та здоров'я
Мода, стиль
Приготування їжи
Психологія та тренінги
Реклама та PR
Релігія, непізнане, окультизм
Реферати, курсові, лабораторні, методички
    Іноземні мови
    Інформатика
    Міське будівництво й господарство
    Медицина
    Менеджмент
    Різне
    Соціальна педагогіка
    Страхування
    Теорія грошей
    Функціонально вартісний аналіз
    Хімія
Собаки, кішки, рибки, птахи
Суспільство та політика
Товари та послуги
Туризм, подорожі
Фітнес, схуднення, дієти
Чоловік та жінка
Основа обаятельной и ровной улыбки - своевременное лечение зубов  
Беседа с Cozmoslabs  
Обладнання стрічкового фундаменту  
Вправи для очей знімаємо хворобливі симптоми  
Города в Испании  
Магистерская диссертация – новая разновидность квалификационной работы  
Солнечный свет, фламенко, искусство, выгодные цены и превосходная еда!  
Легкий овочевий суп з рисом  
Послеродовые гнойно-септические заболевания (перитонит, сепсис, токсико-инфекционный шок). Лекция.  
Як обдурити тягу до солодкого  
Безкоштовне розміщення статей: психологія, тренінги, авто, красота, мода, родина - ualin.com
тест   Сепсис   Сурогатне   дарія   містить   кокцидіоз   холера   Arnold   міжрегіональне   6:«Разработка   дублянки   Сальмонельоз   столи   офор   причини  
Зберегти сторінку Зробити стартовою Відправити другу
 укр
 рус
Контрольна робота з навчальної дисципліни: „Страхова справа” на тему: „Законодавча база страхування”
Контрольна робота з навчальної дисципліни: „Страхова справа” на тему: „Законодавча база страхування”
У кожній країні права і обов'язки сторін, котрі беруть участь у страхуванні, регулюються законодавчими нормами. В Україні юридичною основою такого регулювання є Закон України від 7 березня 1996 року "Про страхування".


ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО СТРАХОВІ ВІДНОСИНИ
   
   
    Він спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Зазначимо: його дія не поширюється на державне соціальне страхування.
    Згідно з названим Законом страховиками визначаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом для здійснення страхової діяльності в Україні. Займатись страховою діяльністю мають право юридичні особи, які у встановленому порядку одержали ліцензію.
    Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статному фонді страховика не може перевищувати 49 процентів. Предметом діяльності страховика можуть бути страхування, перестрахування і фінансова діяльність, визначена Законом "Про страхування". Іншими видами діяльності страховик має право займатись лише у випадках, передбачених законодавством України.
    Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, котрі уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками згідно із законодавством України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб).
    Страхувальники мають право під час укладання договорів страхування призначити громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку. Страховий випадок визначається як подія, передбачена договором страхування або законодавством, що відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
    Під страховим ризиком розуміється певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
    У Законі "Про страхування" договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надання допомоги, внесення страхових платежів у визначені терміни та виконання інших умов договору).
    Страхова сума — це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату з настанням страхового випадку відповідно до умов страхування, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.
   
    Виплати страхових сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним забезпеченням, і суми, що мають йому сплатити як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, котрі діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.
    Страхове відшкодування — це грошова сума, яка виплачується страховиком мі умовами майного страхування і страхування відповідальності з настанням страхового випадку. Згідно із Законом страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
    Якщо майно застраховано в кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то і страхове відшкодування, виплачуване усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розмірові страхової суми за укладеним ним договором страхування.
    Під страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) розуміється плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику за договором добровільного страхування або за умовами обов'язкового страхування.
    Страховий тариф — це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.
   Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов'язкове страхування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.
    Для укладання договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватись страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом).
    Страхове свідоцтво — це документ, який включає: назву та адресу страховика; прізвище, ім’я та по батькові або пажу страхувальника і його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми; перелік страхових випадків; строк дії договору; визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни сплати їх; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін, підписи сторін.
    Договір страхування стає чинним з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не визначено умовами страхування.
    Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою.
    У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також має право самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи і організації зобов'язані надсилати відповідь страховикові на запит про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
    Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:
    закінчення терміну дії;
    виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;
    несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни;
    ліквідації страхувальника — юридичної особи, смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених законодавством;
    ліквідації страховика в порядку, встановленому законодавством України;
    прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
    в інших випадках, передбачених законодавством України.
   
   
   
   ПРАВОВЕ ОФОРМЛЕННЯ ВІДНОСИН СТРАХОВИХ ПАРТНЕРІВ
   
    Згідно з нормами Закону "Про страхування" страховик зобов'язаний:
   1. ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
   2. з одержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;
   3. з настанням страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;
   4. відшкодувати витрати, завдані страхувальнику при настанні страхового випадку, щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
   5. за заявою страхувальника в разі проведення страхових заходів, що зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;
   6. тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено також інші обов'язки страховика.
   
    У свою чергу страхувальник зобов'язаний:
   • вчасно вносити страхові платежі;
   • під час укладання договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати страховика про будь-яку зміну страхового ризику;
   • повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;
   • вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
   • повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.
   
    Умовами договору може бути передбачено також інші обов'язки страхувальника.
    У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до особи, котра одержала це майно в спадщину. В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина або юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не обумовлено договором страхування.
    У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.
    Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.
    Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права і обов'язки страхувальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності.
    Страховик мас право відмовитися від виплати страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли встановлено:
    навмисні дії страхувальника або особи, на користь
   котрої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється
   на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи
   службового обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я,
   честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір
   страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
    вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь котрої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
    подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;
    отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної за заподіяне;
    невчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
    інші випадки, передбачені законодавством України.
   
    Умовами договору страхування може бути передбачено інші підстави для відмови від виплати страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову від виплати страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмова страховика від виплати страхових сум може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.
    До страховика, котрий виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
   
   
   ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
   
    Для ринкової економіки властива свобода підприємництва, різноманітність його форм, орієнтація всіх суб'єктів господарювання на споживача з метою забезпечення зростання прибутку. В ринкових умовах держава безпосередньо не втручається в діяльність підприємницьких структур, у їхні взаємовідносини з, партнерами й клієнтами, банками тощо. Водночас держава визначає найважливіші правила ринкового господарювання для всіх видів підприємницької діяльності та особливі умови для певних галузей виробничої й невиробничої сфер. Дотриманню встановлених вимог (нерідко досить суворих) сприяє система фінансових, податкових, митних та інших важелів.
    Ефективність ринкової економіки забезпечується гнучким і погодженим використанням економічних та неекономічних методів управління нею. З цією метою використовується і страхування. Воно відіграє роль одного з елементів такого регулювання економіки і саме виступає об'єктом управління, що функціонує у межах загальних і специфічних для нього особливостей.
    Головною ознакою організації страхової діяльності на сучасному етапі є його демонополізація.
   Колись єдина на страховому ринку України організація Укрдержстрах, яка діяла в системі державного страхування, вже не повністю визначає страхову політику. Поряд з державним страхуванням в Україні виникло і розвивається страхування, що здійснюється акціонерними товариствами, кооперативними та іншими організаціями.
   Державна форма страхування відображає відносини між державною страховою організацією і застрахованим. Це форма страхування може здійснюватись як в умовах абсолютної монополії держави на проведення всіх видів страхування, так і тоді, коли немає будь-якої державної страхової монополії. На сучасному етапі спостерігається тенденція до розвитку недержавного варіанта страхування в Україні. Звичайно, не виключається і пріоритет держави в проведенні деяких видів обов'язкового страхування.
    Що ж являють собою недержавні варіанти страхування?
   
    Під акціонерною формою страхування розуміється така організація страхової діяльності, коли страховиками виступають акціонерні товариства, що формують свій статутний фонд шляхом випуску переважно акцій (інколи облігацій). Така форма дозволяє засновникам з відносно невеликими власними коштами за рахунок залучення грошових ресурсів забезпечити швидше зростання обсягу страхових операцій.
    Взаємне страхування - така організаційна форма відносин, коли кожний застрахований є одночасно і членом страхового товариства, тобто всі разом вони створюють об'єднання з метою забезпечення взаємодопомоги. Для цієї форми страхування властива менша комерційна зацікавленість у кінцевих результатах, ніж для акціонерного страхування.
    Аналогічний зміст із взаємним страхуванням має кооперативна форма його організації.
    Можна передбачити, що по мірі оформлення страхового ринку України на ньому будуть на рівноправних засадах діяти державні, акціонерні та взаємні страхові товариства.
    Це зумовить конкуренцію між страховиками щодо залучення коштів бажаючих застрахуватись, створення їм зручних умов, вигідне інвестування частини страхового фонду з метою досягнення високих кінцевих результатів. Звичайно, конкуренція, як правило, стосується добровільного страхування.
    Враховуючи, що страхування - особлива сфера фінансового кредиту фізичних осіб, воно має бути надійним і гарантованим. Це зумовлює необхідність використання як загальноприйнятих, так і особливих важелів державного управління, відповідної юридичної бази.
    Організація страхових операцій у ринкових умовах передбачає наявність та аналіз інформації про діяльність усіх страхових підприємств.
    Вона не мусить обмежуватися лише рекламним повідомленням про види страхування, порядок укладення договорів і виплати страхового відшкодування, а й має включати загальні відомості про страхове підприємство, послуги, які воно пропонує, його статутний капітал, звітний баланс. Тільки за наявності такої інформації у бажаючих застрахуватись буде реальна можливість свідомо і виважено обирати собі партнера.
   
   
   ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ І РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ
   
    Регіональні управління державного страхування та інспекції є основними ланками системи державного регулювання страхування.
   На інспекції покладено проведення більшості видів добровільного і обов'язкового страхування: укладення договорів, оцінка майна, визначення і виплата страхового відшкодування та страхових сум (у межах лімітів). Роботу з особистого і майнового страхування серед населення безпосередньо проводять позаштатні агенти державного страхування. Їм надано право від імені органів державного страхування укладати з громадянами договори страхування і видавати за своїм підписом і печаткою інспекції страхові свідоцтва та квитанції встановленого зразка. Вказану роботу страховий агент має проводити на визначеній дільниці, з оплатою йому праці на комісійних засадах.
    Органи державного страхування організують роботу інспекцій, безпосередньо проводять деякі види страхування, розраховують і затверджують великі суми виплат страхового відшкодування, проводять ревізії підпорядкованих підрозділів, контролюють використання коштів на проведення заходів з попередження загибелі, пошкодження застрахованого майна тощо.
    Характерною ознакою державного страхування є участь у ньому багатьох державних і громадських організацій. Вони розробляють умови страхування, враховують та оцінюють майно і проводять обов'язкове страхування, укладають договори добровільного майного та особистого страхування, визначають причини виникнення матеріального збитку, обставини, пов'язані із страховими випадками, які вже відбулися. Враховуючи, що під час проведення майнового та особистого страхування доводиться вирішувати питання, які вимагають спеціальних знань, до роботи страхових органів залучаються спеціалісти-експерти відповідних професій.
    Державне страхування спрямоване на забезпечення формування і розвитку ефективно функціонуючого ринку страхових послуг, створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм захисту інтересів страхувальників. Державне регулювання покликане сприяти зміцненню на страховому ринку товариств, що мають міцну фінансову та правову основу і, разом з тим, не допускати на страховий ринок спекулятивні й фіктивні компанії, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і страхувальникам.
    Важливу роль у системі заходів державного регулювання відіграє реєстрація страхових організацій, видача їм ліцензій на проведення певних видів страхування, здійснення контролю за діяльністю всіх страхових товариств (компаній) та їхніх об'єднань. Згідно із Законом "Про страхування" державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, який діє відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.
    Основними функціями Комітету є:
   1. ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);
   2. надання ліцензій на проведення страхової діяльності;
   3. контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їхніх страхових зобов'язань перед страхувальниками;
   4. встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;
   5. розробка нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності;
   
   6. узагальнення практики страхової діяльності, розробка та подання в установленому порядку пропозицій щодо розпитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність;
   7. участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.
   
    Законодавством України встановлено такі права Комітету:
   o У межах своєї компетенції одержувати від страховиків необхідну для виконання покладених на Комітет функцій встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їхній фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ та організацій (у тому числі банків) і громадян.
   o Проводити перевірку правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достеменності їхньої звітності.
   o При виявленні страховиками вимог законодавства про страхову діяльність доводити їм пропозиції про усунення порушень, а у разі невиконання пропозицій зупиняти або обмежувати дію ліцензій до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій.
   o Звертатись до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика у випадках, передбачених законодавством.
   
    Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю також видає страховикам ліцензії на проведення конкретних видів страхування і перестрахування.
    Для одержання ліцензії страховик подає до Комітету заяву, до якої додаються:
    копії страхових документів та копії свідоцтва про реєстрацію;
    довідки банків або інших кредитних установ, що підтверджують наявність і розмір сплаченого статутного фонду;
    економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;
    інформація про учасників, страховика, голову виконавчого органу та його заступників.
    Клопотання страховика про надання йому ліцензії Комітет зобов'язаний розглянути у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх передбачених документів.
   
    При внесенні змін в установчий договір страховик зобов'язаний повідомити Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю в десятиденний термін з часу реєстрації цих змін в установленому порядку.
   
   
   
   
   
    ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ
   
   
   1. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник.- К.1998.- 363 с.
   
   2. Осадець С.С. Страхування.- Київ: КНЕУ, 1998.- 528 с.
   
   

Автор: ualin | Відгуки: 0 | Перегляди: 4152 | 23/01/2011 Реферати, курсові, лабораторні, методички - Страхування

Ссылка на статью:


Комментарий

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке:
 
 укр  |  рус