ualin.com
Додати статтю | Реєстрація


Інтернет
Автомобілі та мотоцикли
Бізнес
Будівництво, ремонт
Дім та родина
Діти
Захоплення, хобі
Комп'ютери та ПЗ
Красота, імідж, косметика
Медицина та здоров'я
Мода, стиль
Приготування їжи
Психологія та тренінги
Реклама та PR
Релігія, непізнане, окультизм
Реферати, курсові, лабораторні, методички
Собаки, кішки, рибки, птахи
Суспільство та політика
    Суспільно важливі питання
Товари та послуги
Туризм, подорожі
Фітнес, схуднення, дієти
Чоловік та жінка
Як перемогти болі в спині?  
Фарбування волосся рослинними барвниками  
Поради по зміцненню волосся  
Танцюють усі!  
Ламінат  
Интерьер спальни  
Небезпека родом з дитинства  
Чай з молоком - повертаємо стрункість смачно  
Аспірин корисний для вагітних  
Сік і йогурти викликають карієс  
Безкоштовне розміщення статей: психологія, тренінги, авто, красота, мода, родина - ualin.com
недоліки.   акваріум   коліт   active   положение   хелікобактер   ПАПУГА   розклад   масаж   турагентство   жіночі   питання   дітьми   праці   тамагочи  
Зберегти сторінку Зробити стартовою Відправити другу
 укр
 рус
14 жовтня 2002 р. на Святу Покрову в день 60-річчя утворення Української повстанської армії в селі Мигалки було відкрито пам’ятник воїнам УПА, які загинули тут у нерівному бою з військами НКВС
14 жовтня 2002 р. на Святу Покрову в день 60-річчя утворення Української повстанської армії в селі Мигалки було відкрито пам’ятник воїнам УПА, які загинули тут у нерівному бою з військами НКВС
Рано цього року заявила про себе осінь.


Рано цього року заявила про себе осінь. Північні вітри по-зимовому вільно розгулялися полями та лісами Бородянщини. Того холодного осіннього дня на околиці Мигалок, край дороги, поруч зі стрункими соснами зібралася невелика група людей – людей небайдужих, патріотів, що всім серцем вболівають за долю України. Вони зібралися, щоби встановити історичну справедливість - віддати шану воїнам УПА, які, відстоюючи право українського народу мати свою державу, в середині ХХ-го століття кинули виклик двом могутнім імперіям.
   Тут у далекому 1944 році відбувся останній бій вояків однієї з багатьох похідних груп загонів «УПА-Схід». На цьому місці всі вони полягли, на цьому місці вони були і захоронені.
   Слово учасникам імпровізованого мітингу.
   
   Святослав Василенко – отаман Бородянського куреня Звичаєвої громади українського козацтва, житель селища Немішаєве, головний розпорядник і виконувач усіх робіт:
   - Доля звела мене з відомим письменником із Тетерева Віктором Юхимовичем Лупейком, який розповів про бої біля села Мигалки наприкінці війни між вояками УПА і загонами НКВС. На той час сільським головою Мигалок був Петро Дмитрович Петренко, який підтвердив, що так, бій був. Збереглися свідчення очевидців, і відоме навіть місце, де це відбувалося, і місце де вони поховані. Ми вирішили взятися за цю справу, відродити пам’ять про борців за незалежність України і віддати шану героям.
    Пам’ятник споруджено на кошти Всеукраїнського братства вояків ОУН-УПА. У спорудженні його найактивнішу участь брав Петро Дмитрович Петренко. Ми мали цілковиту підтримку і допомогу від сільського голови Леоніда Васильовича Петренка. Велика йому вдячність за розуміння і сприяння.
   Історична довідка:
   Восени 1944 року декілька похідних груп загону Енея вирушили з Волині на Придніпрову Україну. Похід був скоріше агітаційного характеру і мав на меті ознайомлення звільненого від німецької окупації населення з боротьбою ОУН-УПА за незалежну українську державу. Вояки УПА пройшли Житомирщиною, Київщиною, частина з них перейшла Дніпро і зробила рейд по Чернігівській області. Переслідувані військами НКВС у кінці 1944 року розрізнені загони відступали на захід. Одна з невеликих груп і прийняла нерівний бій біля села Мигалки.
   Петро Петренко:
   - На превеликий жаль мені у вісім років довелося бути свідком цієї трагедії, яка сталася на ось цій околиці села. Загинули наші діти, наші українці. А один, коли в нього стріляли, запитав: “Люди, а що я вам зробив?” І це запитання мене і досі мучить. Дійсно, що вони нам зробили? Вони тільки любили свою Батьківщину, яка їм дана була Господом Богом. І вони хотіли, щоби вона була квітучою, вони хотіли, щоби вона була вільною. Щоб і їхні діти знали такою свою Батьківщину, яку їм заповіли діди-прадіди. І за це вони загинули. Можливо, дехто думає, що в цьому їхня вина. Ні, це великий їхній героїчний подвиг. Я звертаюся до вас, тих, хто похоронений тут. Хоч і запізно, але сьогодні ми віддаємо вам шану, скромну шану. Простіть нас. Простіть нас заради майбутнього наших дітей. Ми будемо вас пам’ятати, будемо вам завжди вдячні. Слава вам і навіки вам пам’ять!
   Віктор Лупейко:
   – Журно й сумно стояти на цьому місці на свято Святої Покрови. Але мусимо це робити. Нас дуже мало, але правда повинна восторжествувати, правда повинна знайти й посісти своє місце. Буде все таки прийнятий закон про встановлення історичної справедливості щодо борців , які поклали своє життя за незалежність України. Добра половина України відзначає 60-річчя утворення УПА, але є й такі сили, які з цим змиритися не можуть. Німці замирилися, поляки замирилися, мадяри замирилися. Український народ прагнуть роз’єднати на Західну й Східну Україну.
   Я виступаю за те, щоб українці були єдиною нацією. Тільки єдина нація завжди залишиться непереможеною.
   Серед присутніх одна людина була в центрі уваги всієї громади. Цей, ще кремезний, сивочолий чоловік, – ветеран ОУН-УПА Олексій Васильович Голуб. Тяжка доля випала йому. Сімнадцятирічним юнаком, навчаючись у школі старшин УПА, він був у 1948 році заарештований. Йому вдалося вирватись із застінків НКВС. Бородянський край його прийняв і захистив. І тільки через п’ятдесят років він зміг обійняти свого брата у рідному селі на Волині.
   Стоячи струнко, ветеран зі сльозами на очах повторив присягу вояка УПА на вірність Україні, яку він приймав у далекі повоєнні роки: “Здобудемо українську державу або загинемо в боротьбі за неї!” Він також розповів про деякі епізоди утворення загонів УПА, поділився своїми спогадами.
   На мітингу виступили і голова Київської обласної організації НРУ М. Бондаренко і отаман Ірпінського козацького куреня, відомий краєзнавець А. Зборовський.
   Незрозуміле ставлення до цієї події посадових осіб Бородянської райдержадміністрації, які, за словами С. Василенка, були запрошенні на відкриття памятника. Відділ освіти просто не дозволив мигальській школі «відривати школярів від навчального процесу» для участі у вшануванні героїв. Доволі дивний погляд на патріотичне виховання і вивчення історії України у освітян.
   Проте ми віримо, що ті ж школярі, наше майбутнє покоління, будуть палко шанувати борців за волю і незалежність України.
   Слава Україні!
   Героям слава!
    автор: Борис ІЧЕНЕЦЬ
   взято з сайту: borinfo.net
   

Автор: borinfo | Відгуки: 0 | Перегляди: 3122 | 15/11/2012 Суспільство та політика - Суспільно важливі питання

Ссылка на статью:


Комментарий

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке:
 
 укр  |  рус