ualin.com
Додати статтю | Реєстрація


Інтернет
Автомобілі та мотоцикли
Бізнес
Будівництво, ремонт
Дім та родина
Діти
    Відносини в родині
    Відносини на роботі
    Вагітність
    Дитячий одяг та косметика
    Дошкільні заклади
    Музичний розвиток дитини
    Післяпологовий період
    Переривання вагітності
    Питання виховання
    Пологи
    Психологія М+Ж
    Психологія материнства
    Різне про дітей та підлітків
    Розвиваючі ігри та іграшки
    Фізичний розвиток дітей
    Харчування та догляд за дітьми
    Хвороби, лікування
    Чекаємо дитину
Захоплення, хобі
Комп'ютери та ПЗ
Красота, імідж, косметика
Медицина та здоров'я
Мода, стиль
Приготування їжи
Психологія та тренінги
Реклама та PR
Релігія, непізнане, окультизм
Реферати, курсові, лабораторні, методички
Собаки, кішки, рибки, птахи
Суспільство та політика
Товари та послуги
Туризм, подорожі
Фітнес, схуднення, дієти
Чоловік та жінка
Бездетность — рок или симптом?  
Поля Брегга дієта  
Новий погляд на старі штори  
Модна зима 2011 - тільки хіти!  
Как возникают веснушки?  
Фотообої. Трохи про історію  
Как приучить ребенка к горшку легко и непринужденно  
Предсказание будущего  
Антицелюлітна білизна надійний помічник у боротьбі апельсиновою кіркою  
Гортензія  
Безкоштовне розміщення статей: психологія, тренінги, авто, красота, мода, родина - ualin.com
весілля   google   нирки   вироби   льон   шубы   багатоплідна   шапки   мови   Ответы   ІНСТРУКЦІЯ   накладна   кофт?   положение   стиральная  
Зберегти сторінку Зробити стартовою Відправити другу
 укр
 рус
Яка я мама
Яка я мама
Недавно я подивилася фільм «Вам лист». Сюжет фільму не дуже важливий, але мене просто вразив один епізод із цієї картини. Головна героїня розорилася, розпродала всі книги з крамниці, усі меблі. Залишилися тільки по...


Недавно я подивилася фільм «Вам лист». Сюжет фільму не дуже важливий, але мене просто вразив один епізод із цієї картини. Головна героїня розорилася, розпродала всі книги з крамниці, усі меблі. Залишилися тільки полки. І от вона стоїть, оглядає прощальним поглядом усе те, що їй так дорого, що дісталося їй від мами, виключає світло й у цей момент згадує, як вона «кружлялася» з мамою.

У магазині серед інших милих серцю речей висіла фотографія, де її мама й вона, 6-літня дівчинка, кружлялися в ошатних одягах. Це було одне з їхніх самих улюблених спільних занять — кружлятися. І от, виключаючи світло, вона бачить ту мить, одну із самих щасливих у житті: серед порожніх полиць, у темряві, освітлювані лише світлом місяця крізь вікно кружляються ВОНИ: дівчинка в ошатнім білім платті і її мама... щасливі..., що сміються...

Знаєте, про що я подумала? А що ж я любила робити в дитинстві вдвох з мамою? Так і не згадала. Звичайно, були заняття й ігри, які мені подобалися й у які я грала одна або з кимсь. Тільки от мами серед цих когось немає. І мені стало дуже страшно.

Страшно, що коли-небудь моя донька теж не зможе згадати, у що вона любила грати в дитинстві з мамою. І згадавши все те, що я знаю із психології на цю тему, дійшла висновку, що виховувати дитину так, щоб вона виросла щасливою людиною — дуже складно й просто одночасно.

Зрозуміла, що роблю мільйон помилок. Що інший раз побутові проблеми для мене куди важливіше спілкування з дитиною. Що я все роблю правильно: умиваю, одягаю, годую, купаю... але ж по великому рахункові все це — не головне.

Куди важливіше, щоб дитина відчувала материнську любов і пещення. І турботу не про чисті шкарпетки, а про щиру щасливу посмішку.

От недавно, наприклад, такий випадок був. Мию посуд, залишилася вже одна тарілка з ложкою — дурниця, хвилинна справа. І приходить плачуча Світлана. Я їй говорю: «почекай, сонечко, зараз мама посуд домиє...» Дитина мовчки розвертається й іде. А мене як струмом ударило: «Так якого чорта! Що мені ця брудна тарілка? Адже доньці я потрібна не через хвилину, не через годину, а цю секунду! Їй ЗАРАЗ погано, а не коли я посуд вимию».

Знаєте: очевидна думка, але ДІЙШЛА до мене вона тільки недавно. І щось погано мені від цієї думки стало. Тому як немає впевненості, що завжди для мене на першім місці буде донька, а не яка-небудь чергова дуже важлива справа. Але перший крок зроблений: я задумалася.

Звичайно, не варто доводити мою думку до абсурду. У реальності кожна мама знає, коли її чадо просто вередує, а коли дійсно варто кинути справи й звернути всю увагу на дитину.

Важко відволіктися від початої справи… брудні руки… фізична й моральна утома … є ще купа причин, щоб не відгукнутися на прохання маляти або попросити його почекати «трішки». І всього-на-всього одна — єдина причина, щоб усе кинути: просто подумайте про те, що ви – найближча на світі істота для маленького чоловічка й ви йому зараз дуже ПОТРІБНІ. Поставте себе на його місце, і ви мене зрозумієте.

Автор: ualin | Відгуки: 0 | Перегляди: 3372 | 12/03/2011 - Діти

Ссылка на статью:


Комментарий

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке:
 
 укр  |  рус