ualin.com
Додати статтю | Реєстрація


Інтернет
Автомобілі та мотоцикли
Бізнес
Будівництво, ремонт
Дім та родина
Діти
Захоплення, хобі
Комп'ютери та ПЗ
Красота, імідж, косметика
Медицина та здоров'я
Мода, стиль
Приготування їжи
Психологія та тренінги
Реклама та PR
Релігія, непізнане, окультизм
Реферати, курсові, лабораторні, методички
Собаки, кішки, рибки, птахи
Суспільство та політика
Товари та послуги
Туризм, подорожі
    Імміграція
    Види туризму
    Готелі
    Дайвінг
    Дозвілля
    Китай
    Країни й міста
    Подорожі
    Працевлаштування за кордоном
    Різне про туризм
    Рекомендації подорожуючим
Фітнес, схуднення, дієти
Чоловік та жінка
О чем говорить, если разговор о погоде не клеится, или Правила ведения беседы на английском языке  
Сімейний секс, не дай йому зникнути!  
Інтернет-Торгівля. Посібник для початківця продавця-індівідуала.  
Догляд за шкірою, салон краси в домашніх умовах  
Вправи для очей знімаємо хворобливі симптоми  
Туристи їдуть на Міжнародний конкурс транссексуалов  
Зустрічаємо свято розваги на Новий рік  
Винна дієта  
Дорога моя простата  
Омани про електричні чайники  
Безкоштовне розміщення статей: психологія, тренінги, авто, красота, мода, родина - ualin.com
организации   брюшной   болезням:   мануальна   подарунок   засіб,   алое   голова   прання   ФАКТОР   переселенці   внутрішньоутробний   віці   десертне   роди  
Зберегти сторінку Зробити стартовою Відправити другу
 укр
 рус
Щодо розвитку спеціальних економічних зон Китаю
Щодо розвитку спеціальних економічних зон Китаю
Політика "зовнішньої відкритості" здійснюється у масштабі всього Китаю. Але, виходячи з реальних умов цієї країни, вона почалася з приморських районів країни і поступово розповсюджувалася на інші райони країни.


У ході проведення політики економічних реформ в Китаї сформувалася дійсно “золота берегова смуга” у східних відкритих приморських районах. Вона охоплює 11 провінцій, міста центрального підпорядкування та автономні райони, а також 293 міста та повіти.
   
   
   
   Серед факторів, що вплинули на розміщення СЕЗ КНР саме у південно-східних районах країни, слід виділити такі:
   - вигідне географічне положення. Китай використав світовий досвід, який полягає у тому, що краще створювати СЕЗ у промислово розвинутих регіонах, що мають необхідно базу для розвитку легкої промисловості та сільського господарства, зручне сполучення з зовнішнім світом. Зараз для КНР одним з головних каналів для зовнішньоекономічної діяльності є Гонконг, Тайвань і Макао, тому дуже вигідним було створити СЕЗ саме на південному сході країни. Як відомо, п'ять СЕЗ КНР розташовані у районі портових міст провінцій Фуцзянь та Гуандун на узбережжі Південно-китайського моря;
   - зручність транспортного сполучення, наявність сухопутних, повітряних та, особливо для Китаю, морських шляхів стало одним із головних факторів, що вплинули на вибір місць для створення СЕЗ;
   - наявність вільних трудових ресурсів;
   - розвинена інфраструктура міст.
   
    На сьогоднішній день у КНР існує 5 СЕЗ: Шеньчжень, Чжухай, Шаньтоу, Сямень, Хайнань. Коротко характеризуючи ці зони, слід виділити шість загальних особливостей:
    знижена ставка податку на прибутку підприємств;
    свобода у переведенні своїх коштів, прибутків за кордон іноземними фізичними та юридичними особами;
    широкі повноваження підприємств у найманні робочої сили;
    звільнення підприємства від сплати прибуткового податку у випадку реінвестування своїх прибутків в економіку СЕЗ;
    довгостроковий характер співробітництва між китайськими та іноземними партнерами.
   
   Крім цього, існують у КНР зони економічного та технічного розвитку (ЗЕТР). Їх відміна від СЕЗ полягає лише в тому, що вони орієнтовані на залучення передових технологій.
   
   "Відкриті приморські зони"
    Їх у Китаї зараз нараховується 14. Створення відкритих приморських зон завершило процес формування приморського "поясу відкритості". Стратегія розвитку зон передбачає використання в експортних галузях промисловості надлишкових трудових ресурсів сільських районів. За пільговістю інвестиційний режим тут займає проміжне положення між СЕЗ та внутрішніми районами країни.
    Оподаткування. У "відкритих" зонах правом сплати прибуткового податку у розмірі, встановленому для СЕЗ, користуються тільки підприємства в науковомістких галузях, у галузях з тривалим періодом окупності, в енергетиці, транспорті, портовому господарстві, а також з іноземними інвестиціями понад 30 млн. дол. США. "Податкові канікули" встановлюються на тих же засадах, що й у внутрішніх районах.
    Митний режим не відрізняється від існуючого у внутрішніх районах.
    Повноваження місцевої влади. Міста та повіти у "відкритих" зонах користуються меншими у порівнянні з СЕЗ, хоча і більш широкими, ніж у внутрішніх районах, правами. Вони можуть затверджувати проекти загальною вартістю до 3-5 млн. дол. США.
    Партнерами у спільних проектах з китайської сторони виступають у "відкритих" зонах в основному підприємства сільської промисловості, головною функцією яких є працевлаштування робітників, які не задіяні у сільськогосподарському виробництві. В результаті галузева структура експортного господарства має більш виявлений, порівняно з СЕЗ, низькотехнологічний характер.
    Так, у "відкритій" зоні в південній Фуцзяні, що є периферією СЕЗ Сямень, на частку харчових підприємств припадає 1/3 обсягу промислового виробництва, а на частку електроніки – 1/7, тоді як в Сямені, відповідно, 1/4 та 1/3. Як вважають фахівці, по мірі структурної перебудови саме за "відкритими" зонами закріпиться функція розвитку трудомісткого експортного виробництва.
    Прикладом однієї з таких "відкритих зон" є зона Пудун, що знаходиться у східній частині Шанхая. До моменту її створення (1990 р.) за своїм економічним потенціалом пудунський район не відрізнявся від середнього за розмірами китайського промислового центру. Тут діяло близько 2000 промислових підприємств, річний обсяг виробництва яких складав 10 млрд. юанів (10% обсягу промислового виробництва Шанхая). Через 10 років після початку свого функціонування (2000 р.) валовий внутрішній продукт (ВВП) зони становив 92 млрд. юанів.
    Створена на базі міста зона Пудун більше схожа на СЕЗ. Загальна площа зони становить 520 км2. Розвиток Пудуна повинен зіграти важливу роль як у структурній перебудові економіки Шанхая, так і у "відкритті" всього басейну р. Янцзи. Ставиться мета повернути Шанхаю втрачені після 1949 р. позиції одного з найбільших фінансових центрів АТР. Індустріальний розвиток міста в період реформ проходив в основному за рахунок державного сектору промисловості, що був орієнтований на внутрішній ринок. В результаті Шанхай поступився лідерством тим регіонам, де інтенсивніше впроваджувалися механізми “відкритої економіки” та ринкові методи господарювання. Надмірна насиченість міста індустріальними виробництвами, перенаселеність та “старіння” його західних районів вимагали переміщення частини виробничих та трудових ресурсів у менш освоєний Пудунський район. У той же час, розвиток експортного господарства в дельті р. Янцзи диктує необхідність прискореного розвитку сектора послуг, пов'язаних із зовнішньою торгівлею (транзитні операції, складування, переробка тощо).
    Відповідно до багатофункціональності зони, в Пудуні створено 5 спеціалізованих зон:
    зона фінансів і комерції Луцзяцзуй;
    зона виробництва експортної продукції Цзіньцяо;
    зона вільної торгівлі Вайгаоцяо;
    парк високих технологій Чжанцзян;
    зона розробки нових матеріалів Люлі.
    Система преференцій у цілому схожа до режиму СЕЗ.
   
    Система оподаткування. Як і в СЕЗ, у "відкритих" зонах діє 15%-ва ставка прибуткового податку. Пільгові податкові “канікули” встановлюються тільки для підприємств виробничого характеру, але, на відміну від ЗЕТР, вони розповсюджуються й на банківські установи.
   
   Зони розвитку високих технологій
    Перші преференційні зони, що спеціалізуються на розвитку науковомістких виробництв (зокрема, технополіси у Пекіні та Шанхаї), почали створюватися з кінця 80-х років. На основі накопиченого досвіду Держрада КНР у березні 1991 р. затвердила загальнонаціональний план розвитку 27 зон високих технологій (ЗВТ). Метою їх створення є комерціалізація національних науково-технічних досягнень, розвиток передових галузей, заохочення іноземного капіталу в експериментальне дрібносерійне виробництво, в розробку нових технологій та матеріалів. На сьогоднішній день у Китаї нараховується 53 зони розвитку високих технологій державного підпорядкування, які охоплюють міста Пекін, Ухань, Шеньян, Нанцзін, Гуанчжоу, Чунцін, Сіань, Шанхай і Шеньчжень. П’ять ЗРВТ (у Пекіні, Сучжоу, Хефеї, Сіані та Янтаї) були визнані парками розвитку науки і технологій організації Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). Крім зон державного підпорядкування у Китаї створено ряд зон місцевого (провінційного) рівня.
    Умовою надання спеціальних пільг національним підприємствам та СП є отримання ними статусу високотехнологічного підприємства. Він встановлюється на 5 років (для технологій з тривалим періодом освоєння – на 7 років).
    Оподаткування. Ставка прибуткового податку для високотехнологічних підприємств складає 15%, у тому числі для підприємств, що експортують не менш 70% продукції – 10%. Передбачені також і "пільгові канікули": для національних підприємств – строком на один рік, для СП – на два роки.
    Митні пільги. Від імпортного мита звільнені необхідні для НДДКР прилади та устаткування, які неможливо закупити на внутрішньому ринку. Не стягується мито з імпорту сировини та матеріалів, що необхідні для випуску експортної продукції, а також з експортних операцій.
    Збут продукції. У приморських преференційних зонах виробництво, як правило, орієнтовано на зовнішній ринок. У ЗВТ обмежень збуту на внутрішньому ринку немає.
    Китайським підприємствам у ЗВТ протягом перших трьох років залишається вся зароблена ними валюта, починаючи з четвертого року валютні доходи поділяються між підприємством і місцевою владою у співвідношенні 80:20.
   
   Зони вільної торгівлі
    Метою створення зон вільної торгівлі (ЗВТ) є розвиток сфери послуг, пов'язаних із зовнішньоторговельними операціями (збереження транзитних вантажів, пакування, обробка тощо). Перша така зона – Вайгаоцяо – була відкрита в Пудуні в 1992 році. Зараз їх нараховується 13.
    ЗВТ – це замкнені анклави, умови господарювання в яких максимально наближені до міжнародних. Площа більшості з них не перевищує декількох квадратних кілометрів. Переміщення товарів між ЗВТ та рештою території Китаю розглядається як зовнішньоторговельна операція. Національні та іноземні фірми можуть відкривати в зонах представництва, здійснювати експорт-імпорт, транзитну торгівлю. Такі операції звільнені від сплати мита і не підлягають ліцензуванню.
    За податковим режимом ЗВТ аналогічні до СЕЗ. Іноземні інвестиції заохочуються в інфраструктуру зовнішньоторговельної діяльності (портові, складські споруди тощо) і фінансовий сектор. Не обкладають податком доходи у вигляді дивідендів, відсотків, роялті тощо.
    Підприємства в ЗВТ не відраховують свої валютні доходи до централізованих фондів. Дозволяється вільний обіг іноземних валют. Ціноутворення в ЗВТ – вільне.
   
   Прикордонні відкриті зони
   Процес “відкриття” прикордонних районів, що розпочався у 1992 р., розповсюджується уздовж південних і північних кордонів Китаю. На сьогоднішній день у країні функціонують 13 зон подібного типу.
    Ставка корпоративного податку для підприємств з іноземною участю у виробничій сфері складає 24%. Строк повного звільнення від сплати податку – 3 роки, починаючи з року отримання першого прибутку. В наступні 4 роки загальна ставка зменшується удвічі. Підприємства з іноземним капіталом на 15 років звільняються від стягування місцевих надбавок до прибуткового податку. Ставка прибуткового податку для китайських підприємств зменшена до 14%. Їм надаються такі ж "податкові канікули", як і для СП.
    Митне оподаткування. Імпортне мито та єдиний торговельно-промисловий податок з сировини та устаткування, що ввозиться як інвестований капітал, зменшується наполовину, а товари, імпортовані для внутрішніх потреб підприємства, взагалі не оподатковуються.
   
   Багаторічний досвід функціонування спеціальних економічних зон у Китаї дозволяє зробити наступні висновки.
   
   Досягнення:
    - збільшення обсягів іноземних капіталовкладень в китайську економіку;
    - швидке зростання кількості прибуткових підприємств та робочих місць;
    - підвищення продуктивності праці на об'єктах іноземного інвестування у порівнянні з підприємствами державного сектору;
    - стрімке зростання ВНП в СЕЗ супроводжується прогресивними зрушеннями в галузевій структурі промисловості;
   - швидке збільшення експорту, що сприяло диверсифікації товарної структури тощо.
   
   Проблеми:
    - порівняно низький технологічний рівень підприємств, що знаходяться на території СЕЗ;
    - реалізація продукції на внутрішньому ринку КНР за валюту;
    - потяг підприємств до відособленості;
    - надмірний розвиток торгівлі, орієнтованої на внутрішній ринок, перевищення пропозиції над попитом, незбалансованість платіжного балансу;
    - існування “ножиць цін” між внутрішніми районами КНР та південно-східними (приморськими) її провінціями;
    - порівняно високий рівень на території КНР контрабанди, незаконних валютних операцій та інших господарських злочинів.
   
   
   

Автор: ualin | Відгуки: 0 | Перегляди: 5618 | 26/02/2011 Туризм, подорожі - Китай

Ссылка на статью:


Комментарий
    Gump11:51 04-11-2016    
Thanks for sharing. Your post is a useful <a href="http://agksutqw.com">cotiuibrtnon.</a>
    Geraldine05:17 30-10-2016    
Never seen a betetr post! ICOCBW


Страница: 1

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке:
 
 укр  |  рус