ualin.com
Додати статтю | Реєстрація


Інтернет
Автомобілі та мотоцикли
Бізнес
Будівництво, ремонт
Дім та родина
Діти
Захоплення, хобі
Комп'ютери та ПЗ
Красота, імідж, косметика
Медицина та здоров'я
Мода, стиль
Приготування їжи
Психологія та тренінги
Реклама та PR
Релігія, непізнане, окультизм
Реферати, курсові, лабораторні, методички
Собаки, кішки, рибки, птахи
Суспільство та політика
Товари та послуги
Туризм, подорожі
    Імміграція
    Види туризму
    Готелі
    Дайвінг
    Дозвілля
    Китай
    Країни й міста
    Подорожі
    Працевлаштування за кордоном
    Різне про туризм
    Рекомендації подорожуючим
Фітнес, схуднення, дієти
Чоловік та жінка
Line 6 Uber Metal  
Топ-рейтинги помилок на першому побаченні  
Компания Luxurious Hair  
Переоборудование микроавтобусов. Светодиодные фары. Настолько ль вы прекрасны?  
Куди їдуть російські туристи  
Як правильно вибрати ковдру  
Лечебные свойства меда  
ИНСТРУКЦИЯ ПО ОХРАНЕ ТРУДА ВО ВРЕМЯ ВЫПОЛНЕНИЯ РУЧНЫХ ЗЕМЛЯНЫХ РАБОТ  
Тибет  
СТАТУТ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ  
Безкоштовне розміщення статей: психологія, тренінги, авто, красота, мода, родина - ualin.com
nokian   ДОКУМЕНТИ   загадка   язва   догляд   юрист   геркулес   голови   класичний   ПІДПРИЄМСТВА   кондитерських   права   співробітництво   хламідіоз   роботи  
Зберегти сторінку Зробити стартовою Відправити другу
 укр
 рус
Якою мені запам’яталася Африка
Якою мені запам’яталася Африка
У лютому 1991 року ,Батьківщина довірила мені відкривати радянську виставку в Анголі, і я вперше в житті ступила на африканську землю. Так збулася мрія дитинства. З аеропорту, як водиться у готель, розташований на вузькій к...


У лютому 1991 року Батьківщина довірила мені відкривати радянську виставку в Анголі, і я вперше в житті ступила на африканську землю. Так збулася мрія дитинства.   З аеропорту, як водиться – у готель, розташований на вузькій косі океанської затоки. Ледь переступивши його поріг, застигла в здивуванні: привітно кивнувши, назустріч направився незнайомець, упевнено назвавши мене Христиною. Як з’ясувалося, португалець Альбукерке (так його кликали) – власник двох фабрик по виробництву жіночого одягу, приїхав в Анголу налагоджувати торговельні зв’язки. Він поплутав мене з давньою знайомою, точніше, зі своєю першою любов’ю, що була родом з Англії (от не подумала б ніколи, що схожа на британку).  
   
   Надалі при зустрічах у вестибюлі або в ресторані він продовжував називати мене цим іменем, і я навіть стала на нього озиватися. Ну й що? Адже, наприклад, коли для службовців готелю виявилася трудновимовним моє прізвище, вони мене швиденько охрестили «міссіс Панорама». У спілкуванні з ними я теж не протестувала, – неначебто в конкурсі краси перемогла.   Самим дивним у бесідах з доном Альбукерке було те, що розмовляючи на різних мовах, ми умудрялися розуміти один одного, не дослівно, звичайно, але в межах змісту (це навіть перевіряли росіяни, що проживали в тому ж отелі). І ми розмовляли за ланчем або в холі: про музику, про країни, про людей. У вас таке бувало? І це при тому, що між нами не було роману: він був шанобливий, моє серце було зайнято іншим чоловіком…   Мені дуже сподобався розпорядок ден у Луанд: сієст – священн правило, що Завдяки цьому я могла купатися в затоці й збирати черепашки, поки « сторона, що ухвалює, » відпочивала в полуденну спеку. Маршрут від моменту запирання номера до пірнання у воду займав три хвилини. І він був єдиним, який я могла собі дозволити наодинці, тому що «білим доннам» заведено їздити в авто й не показуватися без супроводу.   Усього один раз – зате на цілий день – удалося виїхати за межі Луанди – прекрасного міста, за старих часів, що вважалося перлиною західного узбережжя Атлантики.
   
   Мої супутники зірко оглядали пустельну дорогу, приймаючи рідких пішоходів за членів опозиційної державному режиму сторони, у машині було повно зброї, але вона, слава Богові, не пригодилася.   Савана – це казка, скажу я вам. Кактуси висотою в півтора – два людські рости, пришляховий баобаб, у дупло яке я сама особисто забиралася й стояла в повний ріст, але там ще залишалося місце для двох – трьох людей. І неземної краси місце, досить точне названня «пайзажа да Місяць» тобто «Місячний пейзаж».   Ми заїхали в Музей рабства (невелика білена будівля в тому місці, де проводилося відправлення рабів у Бразилію), який, як виявилося, був закритий. Була година припливу. Сидячи на парапеті, що оточує музейний будинок із трьох сторін, і поглядаючи на баобаби, що забавно стирчать із води, слухала історії про те, що акулячі зграї дотепер підпливають сюди чекаючи бенкету, оскільки «бракований товар» при навантаженні скидався прямо в океан. Але ж рабства немає вже більш двохсот років…  
   
   А потім відправилися на Кванзу – саму більшу ріку Південної Африки, що дала назву грошовій одиниці Анголи. По середині неспішного мутного потоку повільно плили стовбури невиразного кольору, що нагадували забарвлення звичайних жаб у наших широтах. Мені пояснили, що це крокодили й веліли не соватися в ріку, тому як такі дурні вже перебували, і «бревнышки» моментально втрачали сибаритську повільність, враз наздоганяючи здобич.   И ще була незабутня зустріч із відкритим океаном, – це зовсім не те, що затока. Колосальна міць, білосніжна гуркітлива здиба хвиль, безбрежна далечінь і золотий пісок на березі.   … Днями зустрічалася з дорослою дочкою подруги, і вона сказала, що в останні дні з товаришами по службі й друзями обговорює одине і теж  питання: «Що розповімо онукам? Адже не те, скільки заробляли, які посади займали… А інше: чому жили, де були, що траплялося».  
   
   Бережіть спогади й згадуйте гарне, цікаве, забавне. І розповідайте, знову одержуючи задоволення тому, що це БУЛО З ВАМИ!

Автор: ualin | Відгуки: 0 | Перегляди: 3736 | 20/02/2011 Туризм, подорожі - Подорожі

Ссылка на статью:


Комментарий

Оставить комментарий
Ваше имя:
Комментарий:
Введите текст, изображенный на картинке:
 
 укр  |  рус